пустопаш
ПУСТО́ПАШ¹, і, ж., рідко.
Незасіяна, необроблена земля: переліг, цілина.
– Пустопаш там була, коли я прибув сюди .. Так і звалась “Неужиток” (І. Франко).
ПУСТО́ПАШ², присл., розм.
Без пастуха; самопас.
Отоді ж вони коней пустопаш попускали (з думи);
В полі вже тільки стерні жовтіли та рябіли гуси, а де-де й худобина ходила пустопаш (А. Свидницький);
Похолодніли ранки й вечори, Пустопаш скот ходив уже лугами (І. Вирган);
* Образно. –оце ж ти: нікого над собою не визнаєш, пішов і пішов по життю пустопаш... А була б на тебе, хлопче, міцна рука, вміла б приструнчити (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пустопаш — пусто́па́ш 2 прислівник без пастуха незмінювана словникова одиниця розм. пусто́паш 1 іменник чоловічого роду незасіяна земля рідко Орфографічний словник української мови
- пустопаш — I -і, ж., рідко. Незасіяна, необроблена земля. II присл., розм. Без пастуха; самопас. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пустопаш — ПУ́СТИЩЕ (необроблена, незасіяна ділянка землі), ПУ́СТКА, ПУСТОВЩИ́НА розм., ПУСТОПАШ рідше. Розсотується потроху ярмарок, оголяються каховські майдани та прикаховські пустища — піски... (О. Словник синонімів української мови
- пустопаш — Пусто́паш нар. Безъ пастуха. Камен. у. Ходять коні пустопаш. Камен. у. Тоді вони коней пустопаш попускали. АД. І. 118. В полі вже тілько стерні жовтіли та рябіли гуси, а де-де й худобина ходила пустопаш. Св. Л. 63. Словник української мови Грінченка