ребро
ВЕРТИКА́ЛЬНО (згори донизу або знизу догори під кутом 90), ПРЯМОВИ́СНО, ПРЯ́МО, РЕБРО́М, РУ́БА, ПРОСТОПА́ДНО заст. Намалював.. картину сходу сонця, коли воно вертикально підіймається на пекуче небо (Ю. Яновський); Онде бистрень (бистрінь) клекотить, Прямовисно вниз летючи (переклад М. Лукаша); Дим з коминів піднімався прямо; Цей велетенський камінь (скеля над гірським шляхом) — мов поставлена руба білосіра, неписана книга віків (Т. Масенко); Підносився (гезенк) не простопадно, а трохи відступав правіше чи лівіше (О. Досвітній). — Пор. сторч.
ВИ́СТУП (частина чого-небудь, що видається, виступає наперед), УСТУ́П, ПРИ́СТУПКА, ПРИ́ПІЧОК, ВИ́РІЖОК, СТУ́ПІНЬ рідко, ПРИСКА́ЛОК рідко; РЕБРО́ (у місці перетину двох площин). По голому сірому виступі скелі ліпились татарські халупки (М. Коцюбинський); Сідає (Левко) на замшілий уступ кручі над самою водою і жде (З. Мороз); Він (садок) кількома приступками спускався до ріки (Я. Гримайло); Зліз (Синявін) на невеличкий припічок на скелі (І. Ле); Вимальовуються (скелі) своїми виріжками на блакитних полотнищах неба (П. Загребельний); Потік біг химерно вижолобленим коритом, раз падав зі ступеня на ступінь, раз протискався між горними голими ребрами (каміння) (Г. Хоткевич).
РЕБРО́ (поздовжній вузький край, бік якогось предмета), ПРУГ розм., РУБ розм. Динченко сидів згорбившись і замислено водив пальцем по ребру стола (Ю. Шовкопляс); Тугим пругом шаблі ударив він по руці (І. Ле); Весла лягли на воду рубом (І. Нечуй-Левицький).
Словник синонімів української мови