1. Словник синонімів української мови

ребро

ВЕРТИКА́ЛЬНО (згори донизу або знизу догори під кутом 90), ПРЯМОВИ́СНО, ПРЯ́МО, РЕБРО́М, РУ́БА, ПРОСТОПА́ДНО заст. Намалював.. картину сходу сонця, коли воно вертикально підіймається на пекуче небо (Ю. Яновський); Онде бистрень (бистрінь) клекотить, Прямовисно вниз летючи (переклад М. Лукаша); Дим з коминів піднімався прямо; Цей велетенський камінь (скеля над гірським шляхом) — мов поставлена руба білосіра, неписана книга віків (Т. Масенко); Підносився (гезенк) не простопадно, а трохи відступав правіше чи лівіше (О. Досвітній). — Пор. сторч.

ВИ́СТУП (частина чого-небудь, що видається, виступає наперед), УСТУ́П, ПРИ́СТУПКА, ПРИ́ПІЧОК, ВИ́РІЖОК, СТУ́ПІНЬ рідко, ПРИСКА́ЛОК рідко; РЕБРО́ (у місці перетину двох площин). По голому сірому виступі скелі ліпились татарські халупки (М. Коцюбинський); Сідає (Левко) на замшілий уступ кручі над самою водою і жде (З. Мороз); Він (садок) кількома приступками спускався до ріки (Я. Гримайло); Зліз (Синявін) на невеличкий припічок на скелі (І. Ле); Вимальовуються (скелі) своїми виріжками на блакитних полотнищах неба (П. Загребельний); Потік біг химерно вижолобленим коритом, раз падав зі ступеня на ступінь, раз протискався між горними голими ребрами (каміння) (Г. Хоткевич).

РЕБРО́ (поздовжній вузький край, бік якогось предмета), ПРУГ розм., РУБ розм. Динченко сидів згорбившись і замислено водив пальцем по ребру стола (Ю. Шовкопляс); Тугим пругом шаблі ударив він по руці (І. Ле); Весла лягли на воду рубом (І. Нечуй-Левицький).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Ребро — Ребро́ прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються. Орфографічний словник української мови
  2. ребро — (стик площин) руб, грань, пруг; (Адамове) ІД. Ж. жінка; реберце. Словник синонімів Караванського
  3. ребро — [реибро] -ра, м. (на) -р'і, мн. ребра, ребеир два реибра Орфоепічний словник української мови
  4. ребро — -а, с. 1》 Дугоподібний скелетний утвір людини і хребетних тварин від хребта до грудної кістки. 2》 Частина кістяка якої-небудь споруди або предмета, яка щось підтримує чи скріплює собою. 3》 Місце, лінія перетину двох площин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ребро — Горизонтальна риска (в’язка), яка з’єднує декілька восьмих нот. Подвійне Р. з’єднує шістнадцяті ноти, потрійне Р.- тридцять другі ноти і т.д. (див. Додаток ІІІ). Словник-довідник музичних термінів
  6. ребро — РЕБРО́, а́, с. 1. Дугоподібний скелетний утвір людини й хребетних тварин, який іде від хребта до грудної кістки. Грудні хребці сполучаються з 12 парами ребер. Словник української мови у 20 томах
  7. ребро — син. батареї, бебехи. Словник жарґонної лексики української мови
  8. ребро — аж ре́бра зна́ти на кому. Хто-небудь дуже худий. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знать, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собак (І. Нечуй-Левицький). (аж) ре́бра сві́тяться в кого. 1. Хто-небудь дуже худий. Фразеологічний словник української мови
  9. ребро — Ребро́, -ра́, -ру́; ре́бра, ре́бер Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ребро — РЕБРО́, а, с. 1. Дугоподібний скелетний утвір людини і хребетних тварин, який іде від хребта до грудної кістки. Грудні хребці сполучаються з 12 парами ребер. Словник української мови в 11 томах
  11. ребро — Ребро, -ра с. 1) Ребро. Худий, аж ребра світяться. Ном. № 8551. 2) Бокъ горы, обрыва, скалы. Шух. I. 14. Яри гайові меж невисокими, та крутими горами та шпилями, меж дубовими та грабовими гаями, що роскішно поросли на крутих ребрах... Словник української мови Грінченка