ребро

аж ре́бра зна́ти на кому. Хто-небудь дуже худий. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знать, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собак (І. Нечуй-Левицький).

(аж) ре́бра сві́тяться в кого. 1. Хто-небудь дуже худий. При батькові і при матері є що їсти й пити, а ребра в дитини світяться проти сонця (З газети). аж ре́бра зна́ти на кому. — Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знати, а тепер от ситі, трохи не луснете? — питає кішечка в собаки (І. Нечуй-Левицький). 2. зі сл. худи́й. Дуже, у великій мірі. Худий, аж ребра світяться (М. Номис). 3. зі сл. го́лий. Абсолютно, зовсім. Голий, аж ребра світяться (Укр.. присл..).

грі́ти / погрі́ти (лома́кою (ки́єм і т. ін.)) спи́ну (пле́чі, ре́бра тощо) кому. Бити, карати когось. Сівши на царство, Грів (Петро) спину (нагайкою) вельможним (П. Гулак-Артемовський); — Двадцять літ я й за дубець не брався, а тепер би погрів їй ломакою спину, дак (так) син не дає (Ганна Барвінок); Рад би я був, коли б Сомко за сей жарт звелів, жартуючи, погріти йому киями плечі! (П. Куліш).

да́ти під (сьо́ме) ребро́ кому. Боляче побити, покарати кого-небудь. Козаки .. дали йому .. під сьоме ребро, напутили двома прикладами (Я. Качура).

облама́ти / обла́мувати ре́бра (боки́) кому. 1. чим і без додатка. Дуже побити, покалічити кого-небудь чимсь. обломи́ти ре́бра. — От вишлемо завтра наймитів, а дядьки їм дрючками обломлять ребра. Тоді не буде жнив ні у вас, ні у нас (М. Стельмах). 2. Змусити когось припинити свою діяльність, мовчати; покарати, приборкати когось. — Нахваляються (мужики), ласкавий пане,— що ніяк на ваше не вийде, кажуть, до сенату і самого царя будуть добиватися, і таки будуть, коли декому не обламати ребра (М. Стельмах). 3. Завдати комусь неприємностей. Як же спокійному бути? У Галичі тепер буря схватиться, нам боки обламає (А. Хижняк).

пока́зувати / показа́ти (свої́) ре́бра. Бути худим, виснаженим. Огорожа погана, у дворі мало будівлі, ще менше живого: тільки коняка показувала там свої ребра (Б. Грінченко).

полама́ти (переломи́ти) / рідко лама́ти ре́бра (кістки́). Сильно побити кого-небудь. Всі обурювались вчинком невідомого, шофери нахвалялись ребра поламати (О. Гончар); Всі з його сміються, діти дражнять, а він (Хомка) їм свариться кістки переломити (Панас Мирний); Ще й досі топче землю Інокентій Гамалія, на старість бороду викохав, як просяний віник, а замолоду парубкам ребра ламав (Григорій Тютюнник).

полата́ти / лата́ти бо́ки (рідко ре́бра). 1. Сильно побити кого-небудь. — Козацтво тепер стоятиме усі в одно; полатають нам боки, та з тим і додому вернемось (П. Куліш); — Як побачу тебе ще раз коло Василини, то так полатаю тобі ребра оцими кулаками, що ти й додому не дійдеш (І. Нечуй-Левицький). 2. перен. Карати когось. Тепер мені погуляти, заки мені споки. Та й заки мі лиха доля не латає боки (Коломийки).

полічи́ти (порахува́ти, полоскота́ти, потовкти́ і т. ін.) ре́бра кому. 1. Дуже сильно побити кого-небудь. — Ми йому, сучому синові, зараз полічимо ребра,— підвелося вгору кілька важких кулаків (М. Стельмах); Скакав (Псякревський) з воза на віз, .. поки не перебив усі горшки на ярмарку. Торговці у відповідь порахували йому ребра (Казки Буковини..); — Ти що, парубче, може, товчеників захотів? — нарешті вирвалося у Левка.— А то нам втрьох не довго ребра полоскотати (М. Стельмах). 2. перен. Розгромити, перемогти в бою кого-небудь. Сповістив подругу, що Червона Армія під Москвою потовкла фашистам ребра (К. Гордієнко).

пом’я́ти / м’я́ти боки́ (ре́бра) кому. 1. Завдати комусь ударів; побити когось. (Бурлака (за лаштунками співає):) “Ой не йди туди, превражий сину, Де голота п’є!” Еге, іменно — не йди! Мабуть, старшина догадався, що не прийшов на весілля, бо пом’яв би (Бурлака йому) боки (І. Карпенко-Карий); — Може, ти мене заведеш у такий двір, що й коляки скуштую.— Та в такий же то й думка завести,— жартує Чіпка, — бо однак ніхто тобі боків не мне… (Панас Мирний). попом’я́ти боки́ (тривалий час). — Та постійте, постійте трохи. Буде й вам (піщанам) те, що ведмедівцям! Попомнуть і вам боки, як подільцям!.. (Панас Мирний). 2. Перемогти противника в бою, в боротьбі, у змаганні і т. ін.; завдати поразки комусь. Мов із гранітних глибин козацької Хортиці, виходить на безголов’я ворогам богатир Влас Харитонович (герой роману Я. Баша), що самому Піддубному колись м’яв ребра (З газети).

почеса́ти спи́ну (ре́бра, пле́чі і т. ін.) кому, яку (які). Побити когось, завдати ударів комусь. Життя вам дарують, за вашу ж вину Почешуть лиш гречно подлячу спину (М. Старицький); Коли сверблять із вас у кого Чи спина, ребра, чи боки, Нащо просити вам чужого? Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину (І. Котляревський).

світи́ти ре́брами. Бути дуже худим, виснаженим. Сивоусі дядьки скаржилися, що .. мало тяглової сили лишилось-бо після фрица (фашистів), кілька конячин та й ті світили ребрами (Ю. Бедзик); У сусідів корови в теплому приміщенні, ситі, аж вилискують, а в нас на холодному вітрі ребрами світять (Остап Вишня); Ребрами світить тяглова сила на конефермі (О. Гончар).

ста́вити / поста́вити пита́ння (спра́ву) ру́ба (ребро́м). Заявляти про щось відверто, прямо, принципово, категорично, з усією рішучістю. (Бережний:) Я ставлю питання руба: хто має право цей авторитет відняти в мене? (І. Микитенко); (Яків:) І став питання ребром. (Семен:) Та я ж ребром. Матері вже сказав, що женитись хочу (М. Зарудний); Біля банку знов повно люду. Знов сварня, знов гармидер. А попа все нема. Аж пополудні прийшла вість, що “вже є”. Народ заворушився. Ніщо їх тепер не стримає, всі ставлять справу на руба .. хоч ти їм кіл на голові теши (У. Самчук). стоя́ти ру́ба. Зокрема, після визволення Польщі від фашизму питання стояло руба: якою повинна бути ця держава? (З газети).