ребро

РЕБРО́, а́, с.

1. Дугоподібний скелетний утвір людини й хребетних тварин, який іде від хребта до грудної кістки.

Грудні хребці сполучаються з 12 парами ребер. Ребра мають вигляд вузьких зігнутих пластинок, які на своєму передньому кінці переходять у хрящі (з навч. літ.);

Горленкові стало погано. Шабля Потоцького розрубала йому плече, ключицю і перші ребра (З. Тулуб);

Пара клубилась над опуклими ребрами конячини (О. Ільченко);

* У порівн. Вікна [халупок] були повидирані, комишові стріхи обсипались, і кінці лат стирчали з них, як ребра кістяка (М. Коцюбинський).

2. Частина кістяка якої-небудь споруди або предмета, яка щось підтримує чи скріплює собою.

Коромисло [жатки] .. складається з двох пластин.., зміцнених ребрами .. і з'єднаних одна з одною заклепками (з навч. літ.);

Панель [перекриття] складається з часто розміщених ребер, зв'язаних одне з одним тонкою плитою (з наук.-попул. літ.);

Працювали дружно й весело. Вже на другий день, наче кістяк велетенського ящура, стирчали над обмілиною шпангоути – ребра майбутнього корабля, міцно вправлені в килеву колоду (З. Тулуб).

3. Місце, лінія перетину двох площин.

Грані кристала перетинаються в ребрах (з наук. літ.);

Кристали обмежені плоскими, підпорядковано розміщеними гранями, які збігаються в ребрах та вершинах (з наук.-попул. літ.);

// Виступ або кут, утворюваний у місці перетину двох площин.

Гора так і нависла кам'яними ребрами над рікою (І. Франко);

Хід сполучення .. викопаний на ребрі гори (Ю. Яновський);

// Вузький край або бік якого-небудь предмета (по його довжині).

Динченко сидів згорбившись і замислено водив пальцем по ребру стола (Ю. Шовкопляс);

Ящики з листовим склом ставлять на ребро вздовж кузова [автомобіля] на підстилку з соломи (з навч. літ.).

4. у знач. присл. ребро́м, ре́брами. Вертикально.

Трійчасті листочки конюшини опівдні лежать майже горзонтально, вночі ж повертаються ребрами (з наук.-попул. літ.).

◇ Аж ре́бра зна́ти див. зна́ти;

(1) [Аж] ре́бра сві́тяться в кого:

а) хто-небудь дуже худий.

При батькові і при матері є що їсти й пити, а ребра в дитини світяться проти сонця (з газ.);

Аж ре́бра зна́ти на кому.

– Чого ви колись були сухі, аж ребра на вас було знати, а тепер от ситі, трохи не луснете? – питає кішечка в собаки (І. Нечуй-Левицький);

б) (зі сл. худи́й.) дуже, у великій мірі.

Худий, аж ребра світяться (Номис);

в) (зі сл. го́лий.) абсолютно, зовсім.

Голий, аж ребра світяться (прислів'я).