ребруватий

РЕБРИ́СТИЙ (у якого випинаються ребра; з виступами тощо), РЕБРУВА́ТИЙ, РЕБРА́СТИЙ розм., РЕБЕ́РЧАСТИЙ розм. Хвацький сержант Василь у танкістському комбінезоні, в ребристому шоломі стоїть біля танка і посміхається (С. Журахович); Через деякий час вона взяла стільчика і вмостилась доїти худу ребристу корову (С. Добровольський); Одного ранку з-за кущів, немов вовки-сіромахи, з'явилися жандарми з довгими реберчастими багнетами на гвинтівках (І. Чендей).

Значення в інших словниках

1. ребруватий — ребрува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. ребруватий — див. худий  Словник синонімів Вусика
3. ребруватий — -а, -е. Те саме, що ребристий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ребруватий — РЕБРУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що ребри́стий.  Словник української мови у 20 томах
5. ребруватий — РЕБРУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що ребри́стий.  Словник української мови в 11 томах