Словник синонімів української мови

розплутувати

РОЗМО́ТУВАТИ (що-небудь змотане, скручене або намотане на щось — нитки, дріт і т. ін.), РОЗКРУ́ЧУВАТИ, РОЗСО́ТУВАТИ, РОЗСНО́ВУВАТИ розм. (щось змотане); РОЗПЛУ́ТУВАТИ (щось заплутане). — Док.: розмота́ти, розкрути́ти, розсота́ти, розснува́ти, розплу́тати. Він розмотує віжки з руки (М. Стельмах); На стоянках матроси ловили вудками рибу. Випросили у Бутакова кілька метрів світлого манільського тросу, розкрутили його й сплели сіті (З. Тулуб); — Ти мене злодієм робиш?! — говорив Іван і розсотував нитки з ноги, бо спересердя заплутався (Лесь Мартович); — Соломіє!.. — чує вона крізь холодну хвилю, що б'є її в очі, торкається чола, розплутує коси... (М. Коцюбинський).

Словник синонімів української мови

Значення в інших словниках

  1. розплутувати — (упорядковувати щось замотане) розмотувати, розвивати, розкручувати.  Словник синонімів Полюги
  2. розплутувати — розплу́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  3. розплутувати — див. шукати  Словник синонімів Вусика
  4. розплутувати — -ую, -уєш, недок., розплутати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Розправляти, розмотувати або розв'язувати що-небудь заплутане. 2》 перен. Розбиратися в чому-небудь складному, заплутаному, робити щось складне, заплутане ясним, зрозумілим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розплутувати — РОЗПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Розправляти, розмотувати або розв'язувати що-небудь заплутане. Згинаючися в вузол, розплутувала [Маруся] ремені на ногах, пальці собі покривавила (Г.  Словник української мови у 20 томах
  6. розплутувати — розплу́тувати (розмо́тувати) / розплу́тати (розмота́ти) клубо́к (клубка́, клубки́) чого і без додатка. Розкривати, з’ясовувати суть складної, вигадливої справи; намагатися щось зрозуміти. — Бачите, що робиться? Без ножа ріжуть.  Фразеологічний словник української мови
  7. розплутувати — Розплу́тувати, -плу́тую, -плу́туєш; розплу́тати, -плу́таю, -плу́таєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. розплутувати — РОЗПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Розправляти, розмотувати або розв’язувати що-небудь заплутане. Згинаючися в вузол, розплутувала [Маруся] ремені на ногах, пальці собі покривавила (Хотк.  Словник української мови в 11 томах