розплутувати
РОЗПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., що.
1. Розправляти, розмотувати або розв'язувати що-небудь заплутане.
Згинаючися в вузол, розплутувала [Маруся] ремені на ногах, пальці собі покривавила (Г. Хоткевич);
Сідав [старий] на землю і розплутував якісь вірьовки, говорив сам із собою (Григорій Тютюнник);
На одній підводі упали віжки коням під ноги, то стали, щоб їх розплутати (Ю. Яновський).
2. перен. Розбиратися в чому-небудь складному, заплутаному, робити щось складне, заплутане ясним, зрозумілим.
Він був дуже молодий і дуже певний, що вміє розплутувати найзаплутаніші справи (Б. Грінченко);
– То це ж ваш хліб – розплутувати всілякі загадки, – сказав Тарас (Василь Шевчук);
[Хлопець:] Вона було кожну сварку чи незгоду так швидко і легко розплутає, що нам було аж смішно стане, чого ми завелися (Леся Українка).
◇ (1) Розплу́тувати (розмо́тувати) / розплу́тати (розмота́ти) клубо́к (клубка́, клубки́) чого і без дод. – розкривати, з'ясовувати суть складної, вигадливої справи; намагатися щось зрозуміти.
– Бачите, що робиться? Без ножа ріжуть. Я хочу завтра поїхати до вас, щоб разом з Божком розплутати цей клубок (С. Журахович);
Він певен, що натрапив на кінець ниточки, але як розплутати клубка, не знає. Перше, що треба, – це розшифрувати таємний зміст цидулки (О. Слісаренко);
У Василькові перебувають польські та російські судді, щоб розплутувати клубки прикордонних чвар, чимало товчеться купців, кипить торгівля, чути мову багатьох народів (В. Чумак);
Гандзюк уважав чомусь, що його будуть допитувати першого: старший же він, і з нього, виходить, треба розмотувати клубка! (Д. Косарик);
Якщо спробувати розмотати весь клубок останніх подій, то, здається мені, все почалося саме з приїзду Зізі (П. Загребельний);
Ни́точку розплу́тати.
Сирота глумливо гмукнув. Добре, що одного злапав [браконьєра], це ниточку розплутає (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)