розплутувати

(упорядковувати щось замотане) розмотувати, розвивати, розкручувати.

Значення в інших словниках

1. розплутувати — розплу́тувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розплутувати — див. шукати  Словник синонімів Вусика
3. розплутувати — -ую, -уєш, недок., розплутати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Розправляти, розмотувати або розв'язувати що-небудь заплутане. 2》 перен. Розбиратися в чому-небудь складному, заплутаному, робити щось складне, заплутане ясним, зрозумілим.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розплутувати — РОЗПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., що. 1. Розправляти, розмотувати або розв'язувати що-небудь заплутане. Згинаючися в вузол, розплутувала [Маруся] ремені на ногах, пальці собі покривавила (Г.  Словник української мови у 20 томах
5. розплутувати — розплу́тувати (розмо́тувати) / розплу́тати (розмота́ти) клубо́к (клубка́, клубки́) чого і без додатка. Розкривати, з’ясовувати суть складної, вигадливої справи; намагатися щось зрозуміти. — Бачите, що робиться? Без ножа ріжуть.  Фразеологічний словник української мови
6. розплутувати — РОЗМО́ТУВАТИ (що-небудь змотане, скручене або намотане на щось — нитки, дріт і т. ін.), РОЗКРУ́ЧУВАТИ, РОЗСО́ТУВАТИ, РОЗСНО́ВУВАТИ розм. (щось змотане); РОЗПЛУ́ТУВАТИ (щось заплутане). — Док.: розмота́ти, розкрути́ти, розсота́ти, розснува́ти, розплу́тати.  Словник синонімів української мови
7. розплутувати — Розплу́тувати, -плу́тую, -плу́туєш; розплу́тати, -плу́таю, -плу́таєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. розплутувати — РОЗПЛУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. Розправляти, розмотувати або розв’язувати що-небудь заплутане. Згинаючися в вузол, розплутувала [Маруся] ремені на ногах, пальці собі покривавила (Хотк.  Словник української мови в 11 томах