розсоха
РОЗВИ́ЛКА (стовбура дерева, гілки), РОЗВИ́ЛИНА, РОЗСО́ХА, РОЗГІ́ЛКА, РОЗГІ́ЛЛЯ, РОЗГІ́ЛЕННЯ розм., РОГА́ТИНА розм. Я швидко відшукав потрібну грушу, в розвилці розчахнутих стовбурів, серед листя, прикиданого снігом, знайшов потрібні мені папірці і поклав у партизанську поштову скриньку свого листа (Ю. Збанацький); В очі впала невеличка лампа. Вона чаділа на розсосі під земляною стелею (П. Панч); На розгілці лозини сидить і тремтить польова миша (О. Копиленко); Бджоли дзвонять на розгіллях срібних (І. Вирган); Було так тепло і дитинно в той день під шум і крики ґав, коли налякану пташину я на розгілення поклав (В. Сосюра); Юра вмощується в рогатині, немов у кріслі (Ю. Смолич).
Словник синонімів української мови