розтирати
РОЗТИРА́ТИ (натискуючи на що-небудь, подрібнювати його на найдрібніші часточки, перетворювати на суцільну масу), ТЕ́РТИ, ПРОТИРА́ТИ, РОЗМИНА́ТИ. — Док.: розте́рти, проте́рти, розім'я́ти. Люблю зав'южену навіки (зиму), Як ввійде гостем до двора, Зерна пшеничного засіки Жорно столітнє розтира (А. Малишко); (Ярчук:) Я тут, розумієш, зайнятий. Гірчицю примусили терти (І. Микитенко); До ночі працював Омелько в жданівській гончарні, перестужував глину, розминав, ліпив (О. Ільченко).
РОЗТИРА́ТИ (водячи чим-небудь рідким, мазати ним по всій поверхні), РОЗМА́ЗУВАТИ, РОЗМА́ЩУВАТИ розм. — Док.: розте́рти, розма́зати, розмасти́ти. Розенберг почав принюхуватися до рідини... Потім умочив палець і поволі розтер рідину на долоні (Ю. Шовкопляс); — Заходь, — каже він, розмазуючи фарбу (Ю. Яновський).
Словник синонімів української мови