самозабуття
ЗАХО́ПЛЕННЯ (сильне піднесення радісних почуттів як вияв найбільшого задоволення ким-, чим-небудь), ЗА́ХВАТ. Тоня вже біля квітів, над кожною квіткою нахиляється, над кожною ойкає від захоплення (О. Гончар); Аероплан у небі лине гордий, — Хіба він, справді, захвату не варт? (М. Рильський). — Пор. за́пал, самозабуття́.
САМОЗАБУТТЯ́ (найвищий ступінь натхнення, захоплення, збудження), ЕКСТА́З підсил.; ЧАД (перев. з відтінком несхвалення). До самозабуття бив у долоні й Данько, проводжаючи Нонну зі сцени (О. Гончар); Медовий місяць Марусі пролітав, як у сні. Ні разу не задумалася, весь час в екстазі (Г. Хоткевич); В чаді ревнощів Лариса поставила перед братом вимогу, щоб Надія більше не працювала вкупі з Лебедем (Я. Баш). — Пор. 1. захо́плення.
Словник синонімів української мови