самозабуття
ЗАХО́ПЛЕННЯ (сильне піднесення радісних почуттів як вияв найбільшого задоволення ким-, чим-небудь), ЗА́ХВАТ. Тоня вже біля квітів, над кожною квіткою нахиляється, над кожною ойкає від захоплення (О. Гончар); Аероплан у небі лине гордий, — Хіба він, справді, захвату не варт? (М. Рильський). — Пор. за́пал, самозабуття́.
САМОЗАБУТТЯ́ (найвищий ступінь натхнення, захоплення, збудження), ЕКСТА́З підсил.; ЧАД (перев. з відтінком несхвалення). До самозабуття бив у долоні й Данько, проводжаючи Нонну зі сцени (О. Гончар); Медовий місяць Марусі пролітав, як у сні. Ні разу не задумалася, весь час в екстазі (Г. Хоткевич); В чаді ревнощів Лариса поставила перед братом вимогу, щоб Надія більше не працювала вкупі з Лебедем (Я. Баш). — Пор. 1. захо́плення.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самозабуття — самозабуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самозабуття — (у праці) забуття; ФР. нестяма /н. до самозабуття/; ОК. САМОПОСВЯТА. Словник синонімів Караванського
- самозабуття — -я, с. 1》 Стан забуття себе, своїх турбот, думок, переживань і т. ін. || Стан глибокої задуми. 2》 Найвищий ступінь натхнення, захоплення, збудження, що призводить до граничної зосередженості на чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- самозабуття — САМОЗАБУТТЯ́, я́, с. 1. Стан забуття себе, своїх турбот, думок, переживань і т. ін. Може б, гарячка полеміки, політична боротьба пером дали б мені те самозабуття, якого я прагнув (Леся Українка); Кріпаки-інтелігенти часто шукали самозабуття в пияцтві. Словник української мови у 20 томах
- самозабуття — Самозабуття́, -ття́, -ттю́, -ття́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самозабуття — САМОЗАБУТТЯ́, я́, с. 1. Стан забуття себе, своїх турбот, думок, переживань і т. ін. Може б, гарячка полеміки, політична боротьба пером дали б мені те самозабуття, якого я прагнув (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах