самозабуття
самозабуття́
-я, с.
1》 Стан забуття себе, своїх турбот, думок, переживань і т. ін.
|| Стан глибокої задуми.
2》 Найвищий ступінь натхнення, захоплення, збудження, що призводить до граничної зосередженості на чому-небудь.
До самозабуття — а) із великим захопленням; натхненно; самозабутньо; б) дуже; пристрасно; до нестями.
3》 Добровільна відмова від своїх особистих інтересів в ім'я кого-, чого-небудь; саможертва, самозречення.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самозабуття — самозабуття́ іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- самозабуття — (у праці) забуття; ФР. нестяма /н. до самозабуття/; ОК. САМОПОСВЯТА. Словник синонімів Караванського
- самозабуття — САМОЗАБУТТЯ́, я́, с. 1. Стан забуття себе, своїх турбот, думок, переживань і т. ін. Може б, гарячка полеміки, політична боротьба пером дали б мені те самозабуття, якого я прагнув (Леся Українка); Кріпаки-інтелігенти часто шукали самозабуття в пияцтві. Словник української мови у 20 томах
- самозабуття — ЗАХО́ПЛЕННЯ (сильне піднесення радісних почуттів як вияв найбільшого задоволення ким-, чим-небудь), ЗА́ХВАТ. Тоня вже біля квітів, над кожною квіткою нахиляється, над кожною ойкає від захоплення (О. Словник синонімів української мови
- самозабуття — Самозабуття́, -ття́, -ттю́, -ття́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- самозабуття — САМОЗАБУТТЯ́, я́, с. 1. Стан забуття себе, своїх турбот, думок, переживань і т. ін. Може б, гарячка полеміки, політична боротьба пером дали б мені те самозабуття, якого я прагнув (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах