самозабуття

САМОЗАБУТТЯ́, я́, с.

1. Стан забуття себе, своїх турбот, думок, переживань і т. ін.

Може б, гарячка полеміки, політична боротьба пером дали б мені те самозабуття, якого я прагнув (Л. Укр., III, 1952, 686);

Кріпаки-інтелігенти часто шукали самозабуття в пияцтві. А ще частіше накладали на себе руки (Кол., Безсмертний Кобзар, 1961, 22);

// Стан глибокої задуми.

Виво́дити (ви́вести) з самозабуття́ — те саме, що Виво́дити (ви́вести) із забуття́ ( див. забуття́).

«Припинити стрільбу, берегти боєприпаси». Ця «хазяїнова» команда, війнувши на Маковея бойовим холодком, мовби повернула йому тимчасово втрачене чуття реальності, вивела його з самозабуття (Гончар, III, 1959, 440);

Зненацька веселий дзвінкий сміх і розмова вивели мене з самозабуття (Ткач, Жди.., 1959, 86).

2. Найвищий ступінь натхнення, захоплення, збудження, що призводить до граничної зосередженості на чому-небудь.

Кожен прагне стати спадкоємцем ленінських рис характеру, ленінського самозабуття в роботі, широти ленінського світогляду, ленінської культури (Мист., 1, 1963, 27).

До самозабуття́:

а) із великим захопленням; натхненно; самозабутньо.

[Кость:] Треба сказати вам, що у нас батько людина спокійна, в наші справи не втручається, до самозабуття любить грати у хвильку і трохи боїться матері (Вас., III, 1960, 1972);

Працював він азартно, до самозабуття, важко було назвати когось із товаришів більш дисциплінованого і витриманого, ніж Михайло (Збан., Сеспель, 1961, 191);

Він тримав біля рота губну гармонійку і, надувши запалі землисті щоки, до самозабуття, вкладаючи у те всю душу, видував з неї нескладний мотивчик (Коз., Блискавка, 1962, 7);

б) дуже; пристрасно; до нестями.

М. Рильський до самозабуття закоханий у рідну природу (Літ. Укр., 14.XII 1962, 2);

— Гастелло ненавидів ворога до самозабуття, до безмежності (Хижняк, Тамара, 1959, 223).

3. Добровільна відмова від своїх особистих інтересів в ім’я кого-, чого-небудь; саможертва, самозречення.

За Ясногорську Шовкун піклувався з таким же самозабуттям, як колись за її Юрася (Гончар, III, 1959, 216).