1. Словник української мови в 11 томах

самозабутній

САМОЗАБУ́ТНІЙ, я, е. Сповнений самозабуття.

Вона мовби тільки тепер стала помічати батькову самозабутню любов до неї (Гончар, Тронка, 1963, 263).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. самозабутній — самозабу́тній прикметник Орфографічний словник української мови
  2. самозабутній — -я, -є. Сповнений самозабуття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. самозабутній — САМОЗАБУ́ТНІЙ, я, є. Сповнений самозабуття. Вона мовби тільки тепер стала помічати батькову самозабутню любов до неї (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах