(у праці) забуття; ФР. нестяма /н. до самозабуття/; ОК. САМОПОСВЯТА.
Практичний словник синонімів української мови
Значення в інших словниках
самозабуття —
самозабуття́ іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
самозабуття —
-я, с. 1》 Стан забуття себе, своїх турбот, думок, переживань і т. ін. || Стан глибокої задуми. 2》 Найвищий ступінь натхнення, захоплення, збудження, що призводить до граничної зосередженості на чому-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
самозабуття —
САМОЗАБУТТЯ́, я́, с. 1. Стан забуття себе, своїх турбот, думок, переживань і т. ін. Може б, гарячка полеміки, політична боротьба пером дали б мені те самозабуття, якого я прагнув (Леся Українка); Кріпаки-інтелігенти часто шукали самозабуття в пияцтві.
Словник української мови у 20 томах
самозабуття —
ЗАХО́ПЛЕННЯ (сильне піднесення радісних почуттів як вияв найбільшого задоволення ким-, чим-небудь), ЗА́ХВАТ. Тоня вже біля квітів, над кожною квіткою нахиляється, над кожною ойкає від захоплення (О.
Словник синонімів української мови
самозабуття —
САМОЗАБУТТЯ́, я́, с. 1. Стан забуття себе, своїх турбот, думок, переживань і т. ін. Може б, гарячка полеміки, політична боротьба пером дали б мені те самозабуття, якого я прагнув (Л. Укр.
Словник української мови в 11 томах