свита
СВИ́ТА (старовинний довгополий верхній одяг із домотканого грубого сукна), СВИТИ́НА, СВИ́ТКА, ЧУГА́Й діал., ЧУГАЇ́НА діал., ПЕТЕ́К діал.
ПО́ЧЕТ (ті, хто супроводжує високопоставлену особу, воєначальника, керівника високого рангу), ПРИ́ЧЕТ (ПРИЧТ) ірон., СВИ́ТА заст. Решта були дворові слуги й почет Хмельницького. Частина їх їхала на конях, частина — за погоничів на санях (П. Панч); І шапочку мужик знімає, Як флаг побачить; значить, пан У себе з причетом гуляють (Т. Шевченко); За хвилю прибув на місце капітан у товаристві кількох офіцерів, далі генерал зі своєю свитою (І. Франко).
Словник синонімів української мови