свитина

СВИ́ТА (старовинний довгополий верхній одяг із домотканого грубого сукна), СВИТИ́НА, СВИ́ТКА, ЧУГА́Й діал., ЧУГАЇ́НА діал., ПЕТЕ́К діал.

Значення в інших словниках

1. свитина — свити́на іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. свитина — -и, ж. Те саме, що свита I. || Благенька, поношена свита.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. свитина — СВИТИ́НА, и, ж. Те саме, що сви́та¹. З хати по нитці – сироті свитина (Номис); Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса титарівна І несе дитину (Т. Шевченко); // Благенька, поношена свита.  Словник української мови у 20 томах
4. свитина — СВИТИ́НА, и, ж. Те саме, що сви́та¹. З хати по нитці — сироті свитина (Номис, 1864, № 10705); Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса титарівна І несе дитину (Шевч., II, 1963, 102); //Благенька, поношена свита.  Словник української мови в 11 томах