свитина
СВИТИ́НА, и, ж.
Те саме, що сви́та¹.
З хати по нитці – сироті свитина (Номис);
Раз увечері зимою, У одній свитині, Іде боса титарівна І несе дитину (Т. Шевченко);
// Благенька, поношена свита.
Штани в його полатані, Подрана свитина; Куди не глянь – кругом бідний, Кругом сиротина! (Я. Щоголів);
Одягнув [Антін] свою свитину, підперезався мотузкою, взяв сокиру і пішов на гору (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)