свояк
РО́ДИЧ (кому, чий, рідко кого — той, хто перебуває в спорідненості з кимсь), РІДНЯ́ розм., РОДИ́НА розм., РОДА́К розм., БЛИЗЬКИ́Й розм., КРЕ́ВНИЙ розм., КРЕВНЯ́К діал., СВОЯ́К розм. У нашому селі був чоловік, Петро Самійленко. Він мені й родич далекий (Марко Вовчок); Латин сей, хоть не дуже близько, А все олимпським був рідня (І. Котляревський); І син Алкід, твоя дитина, Єдиная твоя родина, Любов єдиная твоя, Гниє в неволі, в кайданах (Т. Шевченко); От недалечко живе Кіндрат. Ще трохи мій і родак (О. Ковінька); Скликав молодий ханенко Рідних, близьких, свояків (І. Франко); Не знайшли ні друзі, ані кревні Рицарського тіла молодого (М. Рильський); Тут у мене повно кревняків (Лесь Мартович).
ШУ́РИН (брат дружини), СВОЯ́К рідше, ШУРЯ́К розм., ШВА́ҐЕР діал. Не єсть ти мій чоловік — Великий розбійничок: Убив брата мойого, Ще й шурина свойого (пісня); Якось у суботу до хазяйки прийшли гості — свояки, брати хазяйчині з товаришами (О. Іваненко); Радзивілл майже з ненавистю глянув на свого шуряка (І. Ле); Жона сказала: — Тут є мій брат! — Та де мій шваґер, покажи його швидко! (казка).
Словник синонімів української мови