солодич

ЛОКРИ́ЦЯ бот., фарм. (багаторічна рослина родини бобових, солодкуватий корінь якої використовується в промисловості та медицині), СОЛО́ДКА, СОЛОДЕ́ЦЬ, СОЛО́ДКИЙ КО́РІНЬ, СОЛОДИ́Ч діал. Локриця (солодкий корінь) — трав'яниста багаторічна рослина з родини бобових, препарати з неї використовують при захворюванні дихальних шляхів (з газети); Солодка, солодець.. — рід багаторічних трав'янистих рослин родини бобових (з посібника); Від кашлю краще вживати суміш різних коренів дивосилу, алтеї й солодцю в рівних частинах (з журналу).

Значення в інших словниках

1. солодич — солоди́ч іменник чоловічого роду, істота солодка — рослина діал.  Орфографічний словник української мови
2. солодич — -а, ч., діал. Солодець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. солодич — СОЛОДИ́Ч, а́, ч., діал. Солодець.  Словник української мови у 20 томах
4. солодич — СОЛОДИ́Ч, а́, ч., діал. Солодець.  Словник української мови в 11 томах
5. солодич — Солоди́ч, -ча м. Солодковый корень. Угор.  Словник української мови Грінченка