сперечатися
СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал., ПЕРЕКОРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: поспереча́тися, поспо́рити, поспо́ритися. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним (І. Нечуй-Левицький); Чув якось раз, як суперечилася стражникова жінка з простими жінками — її сусідками (Панас Мирний); — Отак би й давно, — сказав голова. — Вже звісно, що проти копитана (капітана) не можна спорить (Г. Квітка-Основ'яненко); Ці ж самі слова я чув улітку від нашого чередника, коли він справдовувався з одним чоловіком за ягня (І. Микитенко); Чути було суперечку двох мужиків, бо вони перечилися з таким завзятком, що перекричали цілу громаду (Лесь Мартович).
СПЕРЕЧА́ТИСЯ з ким, про що і без додатка (виступати із запереченням, спростованням чиїх-небудь поглядів); ПОЛЕМІЗУВА́ТИ, ДИСКУТУВА́ТИ, ДЕБАТУВА́ТИ, ДИСПУТУВА́ТИ книжн. (висловлювати незгоду з чиїми-небудь поглядами, положеннями, відстоюючи свої); ТОРГУВА́ТИСЯ розм. (в ході суперечки домагатися поступок з чийогось боку). Навколо великих поетів завжди ведуться суперечки. Сперечаються сучасники, сперечаються нащадки (М. Рильський); Миколі вкрай набридла розмова. Полемізувати з п'яним багатієм не хотілось, тим більше, що бачив усю безкорисність суперечки (В. Гжицький); Кілька хвилин вони торгувалися перед дверима, кому постукати й кому першому зайти (В. Собко).
Словник синонімів української мови