1. Словник синонімів української мови

сперечатися

СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал., ПЕРЕКОРЯ́ТИСЯ діал. — Док.: поспереча́тися, поспо́рити, поспо́ритися. Роман жалував Соломію, а Соломія ніколи не сперечалась з ним (І. Нечуй-Левицький); Чув якось раз, як суперечилася стражникова жінка з простими жінками — її сусідками (Панас Мирний); — Отак би й давно, — сказав голова. — Вже звісно, що проти копитана (капітана) не можна спорить (Г. Квітка-Основ'яненко); Ці ж самі слова я чув улітку від нашого чередника, коли він справдовувався з одним чоловіком за ягня (І. Микитенко); Чути було суперечку двох мужиків, бо вони перечилися з таким завзятком, що перекричали цілу громаду (Лесь Мартович).

СПЕРЕЧА́ТИСЯ з ким, про що і без додатка (виступати із запереченням, спростованням чиїх-небудь поглядів); ПОЛЕМІЗУВА́ТИ, ДИСКУТУВА́ТИ, ДЕБАТУВА́ТИ, ДИСПУТУВА́ТИ книжн. (висловлювати незгоду з чиїми-небудь поглядами, положеннями, відстоюючи свої); ТОРГУВА́ТИСЯ розм. (в ході суперечки домагатися поступок з чийогось боку). Навколо великих поетів завжди ведуться суперечки. Сперечаються сучасники, сперечаються нащадки (М. Рильський); Миколі вкрай набридла розмова. Полемізувати з п'яним багатієм не хотілось, тим більше, що бачив усю безкорисність суперечки (В. Гжицький); Кілька хвилин вони торгувалися перед дверима, кому постукати й кому першому зайти (В. Собко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сперечатися — (не погоджуватися з кимось і встрявати в суперечки) перемовлятися, розм. суперечитися, змагатися, (в ділових, наукових справах) дискутувати, полемізувати// вести полеміку. Словник синонімів Полюги
  2. сперечатися — спереча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. сперечатися — кн. дискутувати, полемізувати, вести полеміку <�дискусію>, д. спорити|ся|, суперечитися, з. перечитися, перемовлятися, п! СВАРИТИСЯ; (проти чого) заперечувати що; (за першість) змагатися. Словник синонімів Караванського
  4. сперечатися — див. лаяти; перечити Словник синонімів Вусика
  5. сперечатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 Вести суперечку (у 1 знач.), доводячи що-небудь. || Заперечувати проти чого-небудь, не давати своєї згоди на щось. 2》 Обстоювати своє право на що-небудь, на володіння чимсь. || чому, рідко. Чинити опір чому-небудь; противитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. сперечатися — СПЕРЕЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Вести суперечку (у 1 знач.), доводячи що-небудь. Ми вдвох, ходячи по хаті, говоримо, сперечаємося, та так завзято, як ніби від нашої суперечки залежить щастя громадське (М. Словник української мови у 20 томах
  7. сперечатися — Спереча́тися, -ча́юся, -ча́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. сперечатися — СПЕРЕЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Вести суперечку (у 1 знач.), доводячи що-небудь. Ми вдвох, ходячи по хаті, говоримо, сперечаємося, та так завзято, як ніби від нашої суперечки залежить щастя громадське (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. сперечатися — Спереча́тися, -ча́юся, -єшся гл. Спорить. Та се було тоді, як ми з ним сперечалися за землю. Уман. у. Стара Тихониха трохи сперечалась, а батько згодився. Левиц. І. 1. 20. Словник української мови Грінченка