сперечатися

Значення в інших словниках

1. сперечатися — спереча́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. сперечатися — кн. дискутувати, полемізувати, вести полеміку <�дискусію>, д. спорити|ся|, суперечитися, з. перечитися, перемовлятися, п! СВАРИТИСЯ; (проти чого) заперечувати що; (за першість) змагатися. Словник синонімів Караванського
3. сперечатися — див. лаяти; перечити Словник синонімів Вусика
4. сперечатися — -аюся, -аєшся, недок. 1》 Вести суперечку (у 1 знач.), доводячи що-небудь. || Заперечувати проти чого-небудь, не давати своєї згоди на щось. 2》 Обстоювати своє право на що-небудь, на володіння чимсь. || чому, рідко. Чинити опір чому-небудь; противитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. сперечатися — СПЕРЕЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Вести суперечку (у 1 знач.), доводячи що-небудь. Ми вдвох, ходячи по хаті, говоримо, сперечаємося, та так завзято, як ніби від нашої суперечки залежить щастя громадське (М. Словник української мови у 20 томах
6. сперечатися — СПЕРЕЧА́ТИСЯ (заперечувати кому-небудь, не погоджуватися з кимось у чому-небудь), СУПЕРЕ́ЧИТИСЯ розм., СПО́РИТИ розм., СПО́РИТИСЯ розм., СПИНЧА́ТИСЯ розм., СПРАВДО́ВУВАТИСЯ розм., СПРА́ВДУВАТИСЯ розм., ПЕРЕ́ЧИТИСЯ діал., ПЕРЕКО́РЮВАТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
7. сперечатися — Спереча́тися, -ча́юся, -ча́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. сперечатися — СПЕРЕЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. 1. Вести суперечку (у 1 знач.), доводячи що-небудь. Ми вдвох, ходячи по хаті, говоримо, сперечаємося, та так завзято, як ніби від нашої суперечки залежить щастя громадське (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
9. сперечатися — Спереча́тися, -ча́юся, -єшся гл. Спорить. Та се було тоді, як ми з ним сперечалися за землю. Уман. у. Стара Тихониха трохи сперечалась, а батько згодився. Левиц. І. 1. 20. Словник української мови Грінченка