спротивити

О́ПІР (протидія кому-, чому-небудь; боротьба з кимось, чимось), СПРО́ТИВ, ОПЕРТЯ́ рідше, ПЕРЕКІ́Р розм.; ВІ́ДСІЧ (рішуча протидія силою). Провідна риса українського історичного епосу — це патріотизм, безмежна, дійова любов до Батьківщини, що проявляється насамперед у воєнному опорі загарбникам і поневолювачам (М. Рильський); Хоча тіло квітки (рясту) ще тверде, напружене, готове до опертя холоду й негоди — її дух вже ніжний, теплий, весняний (Ю. Смолич); І каже Лев: — Я зараз поділю; Глядіть, щоб не було ніякого тут спору, Бо перекору не терплю (Л. Глібов); Партизанська піхота.. лежала вже в окопах, готуючись до відсічі (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. спротивити — спроти́вити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. спротивити — -влю, -виш; мн. спротивлять; док., перех., рідко. 1》 Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь. 2》 Викликати вороже ставлення до когось. Спротивити собі заст. — настроїти проти себе кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спротивити — СПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. спроти́влять; док., кого, що, рідко. 1. Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь. [Неофіт-раб:] І я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини ..  Словник української мови у 20 томах
4. спротивити — СПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. спроти́влять; док., перех., рідко. 1. Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь. [Неофіт-раб:] І я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини..  Словник української мови в 11 томах
5. спротивити — Спротивити, -влю, -виш гл. Возбудить противъ, возстановить. Драг. 40.  Словник української мови Грінченка