спротивити

спроти́вити

-влю, -виш; мн. спротивлять; док., перех., рідко.

1》 Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь.

2》 Викликати вороже ставлення до когось.

Спротивити собі заст. — настроїти проти себе кого-небудь.

Значення в інших словниках

1. спротивити — спроти́вити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. спротивити — СПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. спроти́влять; док., кого, що, рідко. 1. Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь. [Неофіт-раб:] І я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини ..  Словник української мови у 20 томах
3. спротивити — О́ПІР (протидія кому-, чому-небудь; боротьба з кимось, чимось), СПРО́ТИВ, ОПЕРТЯ́ рідше, ПЕРЕКІ́Р розм.; ВІ́ДСІЧ (рішуча протидія силою).  Словник синонімів української мови
4. спротивити — СПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. спроти́влять; док., перех., рідко. 1. Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь. [Неофіт-раб:] І я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини..  Словник української мови в 11 томах
5. спротивити — Спротивити, -влю, -виш гл. Возбудить противъ, возстановить. Драг. 40.  Словник української мови Грінченка