спротивити

СПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. спроти́влять; док., кого, що, рідко.

1. Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь.

[Неофіт-раб:] І я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини .. Діду, я не міг, не міг не бить її за тії сльози, хоч знав, що тим спротивлю їй ще гірше огидну нашу хату... (Леся Українка).

2. Викликати вороже ставлення до когось.

(1) Спроти́вити собі́, заст. – настроїти проти себе кого-небудь.

Усіх собі спротивив.

Значення в інших словниках

1. спротивити — спроти́вити дієслово доконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. спротивити — -влю, -виш; мн. спротивлять; док., перех., рідко. 1》 Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь. 2》 Викликати вороже ставлення до когось. Спротивити собі заст. — настроїти проти себе кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. спротивити — О́ПІР (протидія кому-, чому-небудь; боротьба з кимось, чимось), СПРО́ТИВ, ОПЕРТЯ́ рідше, ПЕРЕКІ́Р розм.; ВІ́ДСІЧ (рішуча протидія силою).  Словник синонімів української мови
4. спротивити — СПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. спроти́влять; док., перех., рідко. 1. Зробити противним, осоружним кого-, що-небудь. [Неофіт-раб:] І я не раз у жінки бачив сльози в такі хвилини..  Словник української мови в 11 томах
5. спротивити — Спротивити, -влю, -виш гл. Возбудить противъ, возстановить. Драг. 40.  Словник української мови Грінченка