співучень

ОДНОКЛА́СНИК (той, хто навчається або навчався в одному класі), ОДНОКА́ШНИК розм., СПІВУ́ЧЕНЬ рідше, СПІВКЛА́СНИК рідше. Вулицею йшов Сергій Демиденко, Андрійків однокласник (О. Донченко); Хтось із однокашників приніс новину: в школі імені Івана Франка почали видавати учнівський літературний журнал (Ю. Мартич); Продравшись крізь густий гурт співучнів, Аркадій вийшов з класу (О. Копиленко); З допомогою Дінця, товариша і співкласника, він почав серйозно вчитися (з газети).

Значення в інших словниках

1. співучень — співу́чень іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. співучень — Колега, однокашник, (з одного класу) однокласник.  Словник синонімів Караванського
3. співучень — -чня, ч., рідко. Той, хто вчиться або вчився десь разом із ким-небудь; однокласник, однокурсник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. співучень — СПІВУ́ЧЕНЬ, чня, ч., рідко. Той, хто вчиться або вчився десь разом із ким-небудь. У Слуцькому замку у віденського каштеляна Яроніма Ходкевича гостив пан Скшетуський, далекий по жінці родич і співучень (Іван Ле); Аркадій підійшов до гурту...  Словник української мови у 20 томах
5. співучень — СПІВУ́ЧЕНЬ, чня, ч., рідко. Той, хто вчиться або вчився десь разом із ким-небудь; однокласник, однокурсник. У Слуцькому замку у віденського каштеляна Яроніма Ходкевича гостив пан Скшетуський, далекий по жінці родич і співучень (Ле, Наливайко, 1957...  Словник української мови в 11 томах