співучий
НАСПІВНИ́Й (про голос, звуки і т. ін. — мелодійно-протяжний); СПІВУ́ЧИЙ, СПІВЛИ́ВИЙ, СПІ́ВНИ́Й рідше (схожий на спів); ПІСЕ́ННИЙ (схожий за ритмом на пісню). Рудий невгамовець родом був з Галичини, приніс у Великі Стави наспівну мову, нечувані в краї дніпровськім пісні (В. Большак); Голос у неї був тихий, якийсь співучий та ласкавий (Панас Мирний); Владика щось писав та й писав, а земний клечальний передзвін, зазивний і співливий,.. щиро тішив його (О. Ільченко); Над колгоспним током пливе, гойдається пісенний гул молотарки (І. Цюпа).
Словник синонімів української мови