ставлення

ПОСТАНО́ВКА (здійснення вистави на сцені театру, сценічне оформлення спектаклю), ПОСТА́ВА рідше, ПОСТАНО́ВА розм., СТА́ВЛЕННЯ розм. Він (Т. Шевченко) закінчив драму "Назар Стодоля". Про постановку її вже велися розмови з Александринським театром (О. Іваненко); Готувався до постави "Невольник" М. Кропивницького (В. Минко); Щира любова до свого рідного підбивала Вас ще на іншу працю — показати людям свої роботи не в одних німих значках, які дають ноти, а в живих виголосах концертів, в постановах цілих опер (Панас Мирний); Тепер у нас актор живе в декораціях під час усього ставлення картини — не треба костюмерів і реквізиторів до режисерської групи (Ю. Яновський).

Значення в інших словниках

1. ставлення — ста́влення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. ставлення — (до кого-чого). Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь: душевне ставлення до людей, ставлення до життя, ставлення до хворих, ставлення до праці. Вживання іменника відношення в цьому значенні (дбайливе відношення, відношення до людей) для української літературної мови мало властиве.  Літературне слововживання
3. ставлення — 1. Те саме, що висвячення; 2. Те саме, що возведення  Словник церковно-обрядової термінології
4. ставлення — [стаўлеин':а] -н':а  Орфоепічний словник української мови
5. ставлення — СТА́ВЛЕННЯ, я, с. 1. Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь. Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього (Ю.  Словник української мови у 20 томах
6. ставлення — -я, с. 1》 Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь. 2》 Дія за знач. ставити. Ставлення стовпів. 3》 Те саме, що постановка 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. ставлення — Ста́влення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ставлення — СТА́ВЛЕННЯ, я, с. 1. Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь. Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього (Ю. Янов.  Словник української мови в 11 томах