ставлення
СТА́ВЛЕННЯ, я, с.
1. Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь.
Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього (Ю. Янов., II, 1958, 19);
Василина сподобалась Ользі Павлівні своєю мовчазною вдачею і тим, що була беручка до роботи та щира й душевна у ставленні до всіх жінок (Кучер, Трудна любов, 1960, 284);
Дівчину зацікавила й збентежила доля Жанни,.. її ставлення до життя, до почуттів (Дмит., Наречена, 1959, 183);
Не слід забувати і про те активно-прихильне ставлення до українського народу, української мови, української культури, яке послідовно виявляли російські революційні демократи XIX ст. — Герцен, Чернишевський, Добролюбов (Рильський, IX, 1962, 126);
Жорстокі Юхимові слова наче одкрили їй очі на всю ту жахливу суть і її так само нелюдяного, як оце Юхимове зараз, ставлення до хворої (Головко, II, 1957, 205);
Член партії повинен.. боротися за створення матеріально-технічної бази комунізму, бути прикладом комуністичного ставлення до праці (Статут КПРС, 1971, 5).
2. Дія за знач. ста́вити.
Ставлення стовпів.
3. Те саме, що постано́вка 2.
Тепер у нас актор живе в декораціях під час усього ставлення картини — не треба костюмерів і реквізиторів до режисерської групи (Ю. Янов., II, 1958, 28).
Словник української мови (СУМ-11)