ставлення
СТА́ВЛЕННЯ, я, с.
1. Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь.
Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього (Ю. Яновський);
Василина сподобалась Ользі Павлівні своєю мовчазною вдачею і тим, що була беручка до роботи та щира й душевна у ставленні до всіх жінок (В. Кучер);
Дівчину зацікавила й збентежила доля Жанни, .. її ставлення до життя, до почуттів (Л. Дмитерко);
Жорстокі Юхимові слова наче одкрили їй очі на всю ту жахливу суть і її так само нелюдяного, як оце Юхимове зараз, ставлення до хворої (А. Головко);
Тичина – новатор передусім був новатором у мові, у ставлені до слова (із журн.);
Споживацьке ставлення до природи.
2. Дія за знач. ста́вити.
Ставлення стовпів.
3. Те саме, що постано́вка 2.
Тепер у нас актор живе в декораціях під час усього ставлення картини – не треба костюмерів і реквізиторів до режисерської групи (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)