ставлення —
ста́влення іменник середнього роду
Орфографічний словник української мови
ставлення —
(до кого-чого). Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь: душевне ставлення до людей, ставлення до життя, ставлення до хворих, ставлення до праці. Вживання іменника відношення в цьому значенні (дбайливе відношення, відношення до людей) для української літературної мови мало властиве.
Літературне слововживання
ставлення —
[стаўлеин':а] -н':а
Орфоепічний словник української мови
ставлення —
СТА́ВЛЕННЯ, я, с. 1. Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь. Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього (Ю.
Словник української мови у 20 томах
ставлення —
-я, с. 1》 Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь. 2》 Дія за знач. ставити. Ставлення стовпів. 3》 Те саме, що постановка 2).
Великий тлумачний словник сучасної мови
ставлення —
ПОСТАНО́ВКА (здійснення вистави на сцені театру, сценічне оформлення спектаклю), ПОСТА́ВА рідше, ПОСТАНО́ВА розм., СТА́ВЛЕННЯ розм. Він (Т. Шевченко) закінчив драму "Назар Стодоля". Про постановку її вже велися розмови з Александринським театром (О.
Словник синонімів української мови
ставлення —
Ста́влення, -ння, -нню, -нням
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
ставлення —
СТА́ВЛЕННЯ, я, с. 1. Той або інший характер поводження з ким-, чим-небудь. Я його любив, коли когось цікавить моє ставлення до нього (Ю. Янов.
Словник української мови в 11 томах