супротивник

ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Тимко відвернувся, аж шия хруснула: то був його ворог по парубоцтву Сергій Золотаренко (Григорій Тютюнник); Софія недолюблювала дітей, інтуїтивно почуваючи в них якихось потенційних недругів (О. Гончар); Козак Мусій Половець збив свого супротивника з ніг (О. Довженко); З гори від каменеломень женеться в долину з десяток .. пастушків.. Побачили противників і зупинилися (У. Самчук); За ним (князем Єремією) потягли руку й інші пани, ненависники козаків та хлопів (І. Нечуй-Левицький); Насудяться воріженьки, — Дівка заміж піде (пісня); І на оновленій землі Врага не буде, супостата (Т. Шевченко).

ВО́РОГ збірн. (ворожі сили), НЕ́ДРУГ, ПРОТИ́ВНИК, СУПРОТИ́ВНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВРАГ заст., поет., СУПОСТА́Т заст. Народ не хоче знову чути ридання матерів,.. не хоче бачити своїх синів скривавленими, скаліченими, вбитими нещадною рукою ворога і супостата (М. Рильський); Піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький (П. Куліш); Противник почав обстрілювати дзот (В. Кучер); Тікав супротивник з укріплень (І. Нехода); Він з такою рішучістю і силою натиснув на неприятеля, що французи змушені були ретируватись (П. Кочура).

СУПЕ́РНИК (той, хто прагне або може перемогти, перевершити кого-небудь у чомусь; один з учасників спортивного змагання), СУПРОТИ́ВНИК, КОНКУРЕ́НТ, ПРОТИ́ВНИК рідше (у поєдинку, бійці і т. ін.). Котрий же з тих сержантів — його суперник? Котрому з них вона злодійкувато щасливо потискатиме руку в темрямі кінозалу? (О. Гончар); Козак Мусій Половець збив свого супротивника з ніг, повалив на землю і почав душити (О. Довженко); Капітани футбольних команд супротивників потиснули один одному руки (Остап Вишня); (Лісова:) Йому понад 50, ну, він і хвилюється, як би новий тенор його не переважив. (Мелешко:) Ну, то нехай заспокоїться, — я йому конкурентом не буду (І. Кочерга); Він був страшний.. Здавалося, той Джім виглядом своїм усіх своїх противників в нокаут звалити може (Ліна Костенко).

Значення в інших словниках

1. супротивник — супроти́вник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. супротивник — див. ВОРОГ; (у грі) суперник, ок. протиборець; ЗБ. вороже військо.  Словник синонімів Караванського
3. супротивник — див. ворог  Словник синонімів Вусика
4. супротивник — [супротиўниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў  Орфоепічний словник української мови
5. супротивник — СУПРОТИ́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто вороже, негативно ставиться до кого-, чого-небудь, протидіє комусь, чомусь; противник. [Старшина:] Омеляне Григоровичу, скажіть мені: чи можемо ми з вами вкупі заправить так, щоб супротивникам нашої волі прийшлося ..  Словник української мови у 20 томах
6. супротивник — -а, ч. 1》 Той, хто вороже, негативно ставиться до кого-, чого-небудь, протидіє комусь, чомусь; противник. 2》 Той, хто виступає проти іншого у бійці, поєдинку і т. ін. || Суперник у спортивному змаганні, грі. 3》 збірн. Вороже військо, ворожі збройні сили; ворог.  Великий тлумачний словник сучасної мови
7. супротивник — Супроти́вник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. супротивник — СУПРОТИ́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто вороже, негативно ставиться до кого-, чого-небудь, протидіє комусь, чомусь; противник. [Старшина:] Омеляне Григоровичу, скажіть мені: чи можемо ми з вами вкупі заправить так, щоб супротивникам нашої волі прийшлося.. боляче!...  Словник української мови в 11 томах
9. супротивник — Супротивник, -ка м. 1) Противникъ, врагъ. 2) Злой духъ, демонъ. Нехай тебе супротивник візьме. Ном. № 3749.  Словник української мови Грінченка