супротивник

супроти́вник

[супротиўни^ек]

-ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -ки^е, -к'іў

Значення в інших словниках

1. супротивник — супроти́вник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. супротивник — див. ВОРОГ; (у грі) суперник, ок. протиборець; ЗБ. вороже військо.  Словник синонімів Караванського
3. супротивник — див. ворог  Словник синонімів Вусика
4. супротивник — СУПРОТИ́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто вороже, негативно ставиться до кого-, чого-небудь, протидіє комусь, чомусь; противник. [Старшина:] Омеляне Григоровичу, скажіть мені: чи можемо ми з вами вкупі заправить так, щоб супротивникам нашої волі прийшлося ..  Словник української мови у 20 томах
5. супротивник — -а, ч. 1》 Той, хто вороже, негативно ставиться до кого-, чого-небудь, протидіє комусь, чомусь; противник. 2》 Той, хто виступає проти іншого у бійці, поєдинку і т. ін. || Суперник у спортивному змаганні, грі. 3》 збірн. Вороже військо, ворожі збройні сили; ворог.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. супротивник — ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет.  Словник синонімів української мови
7. супротивник — Супроти́вник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. супротивник — СУПРОТИ́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто вороже, негативно ставиться до кого-, чого-небудь, протидіє комусь, чомусь; противник. [Старшина:] Омеляне Григоровичу, скажіть мені: чи можемо ми з вами вкупі заправить так, щоб супротивникам нашої волі прийшлося.. боляче!...  Словник української мови в 11 томах
9. супротивник — Супротивник, -ка м. 1) Противникъ, врагъ. 2) Злой духъ, демонъ. Нехай тебе супротивник візьме. Ном. № 3749.  Словник української мови Грінченка