Значення в інших словниках
-
супротивник —
супроти́вник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
супротивник —
див. ВОРОГ; (у грі) суперник, ок. протиборець; ЗБ. вороже військо.
Словник синонімів Караванського
-
супротивник —
[супротиўниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
-
супротивник —
СУПРОТИ́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто вороже, негативно ставиться до кого-, чого-небудь, протидіє комусь, чомусь; противник. [Старшина:] Омеляне Григоровичу, скажіть мені: чи можемо ми з вами вкупі заправить так, щоб супротивникам нашої волі прийшлося ..
Словник української мови у 20 томах
-
супротивник —
-а, ч. 1》 Той, хто вороже, негативно ставиться до кого-, чого-небудь, протидіє комусь, чомусь; противник. 2》 Той, хто виступає проти іншого у бійці, поєдинку і т. ін. || Суперник у спортивному змаганні, грі. 3》 збірн. Вороже військо, ворожі збройні сили; ворог.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
супротивник —
ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет.
Словник синонімів української мови
-
супротивник —
Супроти́вник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
-
супротивник —
СУПРОТИ́ВНИК, а, ч. 1. Той, хто вороже, негативно ставиться до кого-, чого-небудь, протидіє комусь, чомусь; противник. [Старшина:] Омеляне Григоровичу, скажіть мені: чи можемо ми з вами вкупі заправить так, щоб супротивникам нашої волі прийшлося.. боляче!...
Словник української мови в 11 томах
-
супротивник —
Супротивник, -ка м. 1) Противникъ, врагъ. 2) Злой духъ, демонъ. Нехай тебе супротивник візьме. Ном. № 3749.
Словник української мови Грінченка