твердиня

ФОРТЕ́ЦЯ, ЦИТАДЕ́ЛЬ, ТВЕРДИ́НЯ перев. уроч., ТВЕ́РДЖА заст., КРІ́ПОСТЬ заст. Каффа поділяється на три частини: фортецю, або цитадель, місто й передмістя (З. Тулуб); Військо замкнулось в твердині й од самого ранку цілий день оборонялося з-за валів та барканів од нападу козаків (І. Нечуй-Левицький); На високій скелі лівого побережжя притулилось містечко Буша з тверджею-замком, що панував над околицею (М. Старицький); Троянці в кріпості сидять, Забилися, мов миші в нору (І. Котляревський). — Пор. укрі́плення.

Значення в інших словниках

1. твердиня — (укріплене місце проти зовнішніх нападів) фортеця, цитадель, кріпость, іст. тверджа.  Словник синонімів Полюги
2. твердиня — тверди́ня іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. твердиня — див. ФОРТЕЦЯ; іст. замок; П. цитаделя, опліт, оплот; з. тверджа.  Словник синонімів Караванського
4. твердиня — див. укріплення  Словник синонімів Вусика
5. твердиня — [твеирдин'а] -н'і, ор. -неийу  Орфоепічний словник української мови
6. твердиня — ТВЕРДИ́НЯ, і, ж. 1. перев. уроч. Те саме, що форте́ця. Над самим лиманом стояла давня Генуезька твердиня з високими, довгими, темними стінами (І.  Словник української мови у 20 томах
7. твердиня — -і, ж. 1》 перев. уроч. Те саме, що фортеця. 2》 чого або з означ., перен. Надійна опора, заслона, захист.  Великий тлумачний словник сучасної мови
8. твердиня — ТВЕРДИ́НЯ, і, ж. 1. перев. уроч. Те саме, що форте́ця. Над самим лиманом стояла давня Генуезька твердиня з високими, довгими, темними стінами (Н.-Лев., 11, 1956, 219); Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
9. твердиня — Твердиня, -ні ж. Твердыня, оплотъ. Благословен Господь, твердиня моя певна. К. Псал. 318.  Словник української мови Грінченка