твердиня
ТВЕРДИ́НЯ, і, ж.
1. перев. уроч. Те саме, що форте́ця.
Над самим лиманом стояла давня Генуезька твердиня з високими, довгими, темними стінами (І. Нечуй-Левицький);
Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів (Леся Українка);
Ції твердині ворог не повергне, Тут позначив каміння неоліт. Тут руди вже виходять на поверхню, і урвища розламує граніт (Л. Костенко);
Казимир рівночасно будував нове місто при замку і хотів мати для нього оборонну твердиню (з наук. літ.);
Вставлені в два ряди гармати захищали міцну твердиню (Я. Качура);
* Образно. Наступ на таємниці плазми розгорнувся широким фронтом. Але ця хистка матерія виявилася неприступною твердинею (з наук.-попул. літ.).
2. чого або з означ., перен. Надійна опора, заслона, захист.
Мій брате могутній, Львове, Твердинею правди стій! (Л. Забашта);
Відшуміли часи, коли вони [храми Грузії] були твердинями в боротьбі з ворожими навалами (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)