твердиня
ТВЕРДИ́НЯ, і, ж.
1. перев. уроч. Те саме, що форте́ця.
Над самим лиманом стояла давня Генуезька твердиня з високими, довгими, темними стінами (Н.-Лев., 11, 1956, 219);
Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів (Л. Укр., І, 1951, 126);
Вставлені в два ряди гармати захищали міцну твердиню (Кач., II, 1958, 455);
*Образно. Наступ на таємниці плазми розгорнувся широким фронтом. Але ця хистка, майже безтлінна матерія виявилася неприступною твердинею (Наука.., 8, 1962, 13).
2. чого або з означ., перен. Надійна опора, заслона, захист.
Мій брате могутній, Львове, Твердинею правди стій! (Забашта, Вибр., 1958, 92).
Словник української мови (СУМ-11)