теребити
ЛУ́ЩИТИ (обчищати від шкаралупи, лузги, лушпини тощо), ЗЛУ́ЩУВАТИ, ОБЛУ́ЩУВАТИ, ВИЛУ́ЩУВАТИ, ЛУЗА́ТИ, ТЕРЕБИ́ТИ, ВИЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЗУВАТИ, РОЗЛУ́ЩУВАТИ, РОЗЛУ́СКУВАТИ, ВИЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ОБДИРА́ТИ (картоплю від лушпини, яйце від шкаралупи тощо). — Док.: злу́щити, облу́щити, ви́лущити, ви́лузати, розлуза́ти, розлу́щити, розлу́скати, ви́лупти, облупи́ти, обде́рти, обідра́ти. Ярослав лущив горох, кидав під ноги крилате струччя (Ю. Мушкетик); Дід Козуряк старанно облущував ріпу (картоплю) (А. Турчинська); Старий Онопрій.. зривав колосок і вилущував зернятко, чи вже можна жати (І. Франко); Лузати квасолю; Павлик теребив у сінях квасолю (Б. Харчук); Насипає з банки перед Тонею мідій, .. сам їх розлущує і подає дівчині (О. Гончар); Картопля так збудливо пахне, що.. самі беретесь облуплювати шкурку (Є. Гуцало); Бере (Рафальський) ніж і обдирає помаранча (І. Кочерга). — Пор. 1. чи́стити.
М'Я́ТИ (стискаючи, деформувати, робити м'яким, перетворювати в м'яку масу); РОЗМИНА́ТИ (робити м'яким); ПРОМИНА́ТИ (дуже добре); ЖМА́КАТИ, ЖМАКУВА́ТИ, ЖУ́ЖМИТИ розм. (захоплюючи, здавлюючи щось, деформувати його); ПІДМИНА́ТИ (притискаючи, згинаючи чимсь важким); ПРИМИНА́ТИ (трохи); БГА́ТИ, МЕ́РВИТИ діал. (стискаючи в руках, скручуючи щось); ТЕРЕБИ́ТИ розм., ТЕРМОСИ́ТИ (ТЕРМОСУВА́ТИ) розм. (перебираючи пальцями). — Док.: зім'я́ти, пом'я́ти, розім'я́ти, пром'я́ти, пожма́кати, зіжма́кати (зжма́кати), пожмакува́ти, зжу́жмити, підім'я́ти, прим'я́ти, зібга́ти, побга́ти. Данько взяв із горнятка відталу грудку і, розглядаючи, поволі став м'яти, розминати її в пальцях (О. Гончар); Вона дуже хвилювалася, жмакала клаптик паперу в руках, боязно поглядала в зал (М. Чабанівський); .- Щасти вам доля, хлопці. Не забувайте моєї господи. Як нема моїх синочків, хоч на чужих подивлюся. — І, низько нахиливши голову, пішла до хати, жмакуючи рукавом підібраний хвартух (М. Стельмах); Він ішов швидко, підминаючи ногами шорстке бадилля кукурудзи (М. Чабанівський); Олександра подалась на два ступені наперед і вклонилась старшині, бгаючи в руках червону хусточку (М. Коцюбинський); — Мудрий Федір Йосипович.. Все на нас покладає. — Звичайно, звичайно... На кого ж більше, — розгублено промимрив Сіренко, нервово мервлячи свою ріденьку борідку (М. Ю. Тарнавський); Аркадій Петрович теребив в руці серветку (М. Коцюбинський); Стяг (Івонька) свою облуплену шапку з голови й, термосячи її в руках, став жалібно просити (Грицько Григоренко).
ПОВТО́РЮВАТИ (ПОВТОРЯ́ТИ) (говорити, писати, робити і т. ін. щось знову, ще раз те ж саме), ПЕРЕКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕСПІ́ВУВАТИ, ПРОКА́ЗУВАТИ, ТОВКМА́ЧИТИ розм., ТОВКТИ́ розм., ЧОВПТИ́ розм., ДОВБТИ́ (ДОВБА́ТИ) розм., ТОРО́ЧИТИ розм., ТУ́РКАТИ розм., ТУРЧА́ТИ розм., ТЕРЕБИ́ТИ діал.; ТВЕРДИ́ТИ, ПРА́ВИТИ (постійно говорити те ж саме); ВТОРУВА́ТИ (повторювати чиїнебудь слова, звуки, наслідуючи когось, щось); УЧАЩА́ТИ (ВЧАЩА́ТИ) розм. (частіше повторювати); ПОВТО́РЮВАТИСЯ (ПОВТОРЯ́ТИСЯ) (повторювати власні слова, дії). — Док.: повтори́ти, переказа́ти, переспіва́ти, проказа́ти, повтори́тися. Це був приємний наказ, і його не треба було повторювати двічі (О. Іваненко); Князь опустив ложку в борщ, і всі інші повторили цей рух (Вал. Шевчук); Упав на траву і став механічно повторяти своє заклинання..: все минеться, минеться, минеться... (С. Васильченко); Художник, який втратив би це (новаторське) відчуття, неминуче опиниться в обозі мистецького життя і, в кращому разі, лиш переспіву ватиме самого себе (О. Левада); Читав Мартин Євангеліє, а може, він його з голови по пам'яті проказував, хто його знає! (Грицько Григоренко); — Весь час товкмачу чоловікові про те, як корисно крутити педалі на свіжому повітрі (збірник "Український анекдот"); Довго слухала Маруся і не знала, як Олену і спинити, бо та радесенька була хоч до вечора товкти про свого боярина (Г. Квітка-Основ'яненко); Чоловік одно човпе (П. Чубинський); На дятла схожий, суддя довбає й довбає своє. Питання, питання, питання (Л. Первомайський); — Та це йому наговорив отой великорозумний Денис! Він усім це саме торочить (І. Нечуй-Левицький); Туркав йому, туркав, поки він таки послухав мене (Б. Грінченко); Турчав і турчав (Кнурець) у вуха Дашуньці, а вона вдавала, ніби уважно слухає (П. Загребельний); Що кому треба, той про те й теребить (прислів'я); Жінка з дивовижним терпінням слухала і знов рівним, ласкавим голосом твердила своє, завчене, видно, назавжди (С. Журахович); Вона того не слухає, а править своє. Вечеря на столі — просить вечеряти (Марко Вовчок); — П'ю за сміливість! — За сміливість! — лунають голоси, вторуючи брязкоту чарок (М. Коцюбинський); Дмитренко дедалі став учащати: "так" та "бачите", — видно, він гаразд і сам ні бачив, ні знав того, про віщо розказував (Панас Мирний); В розповідях своїх, особливо про себе, Роман Петрович по двічі і по тричі, певне забуваючи, повторювався (В. Козаченко).
ТЯГТИ́ (ТЯГНУ́ТИ) (переміщати по поверхні до себе або за собою), ВОЛОЧИ́ТИ, ВОЛОКТИ́ (ВОЛІКТИ́ розм.), ТОЛОЧИ́ТИ, ТАРГА́НИТИ діал.; ЦУ́ПИТИ розм., ЦУРПЕ́ЛИТИ розм., ТИ́РИТИ розм., ПЕ́РТИ фам., ТЕРЕБИ́ТИ діал. (перев. понад силу). — Док.: потягти́ (потягну́ти), поволочи́ти, поволокти́, поцу́пити, попе́рти, потереби́ти. Хлопчик по землі тягне кулемета (В. Сосюра); Юра що є сили волочив товаришів по гальці, весь час надсильно гукаючи: — Ваню! Земля вже, земля! (І. Ле); Листоношу водили (кайзерівці) селом, як злидарське горе, його толочили по дорозі й нівечили чобітьми (Ю. Яновський); В хату вбігає задиханий і переляканий Петро. Поперед себе він тарганить за поперек Степанка (С. Васильченко); Одно — творити язиком, а друге — перти плуга (приказка).
ТРЯСТИ́ (швидко й рвучко штовхати, хитати вгору й униз, з боку на бік), ТРУСИ́ТИ, СТРУ́ШУВАТИ, ТІ́ПАТИ, ПОТРЯСА́ТИ, ТО́РСАТИ розм., ТЕРМО́СИТИ (ТЕРМОСУВА́ТИ) розм., ТЕЛЕ́ПАТИ діал., ТРІ́ПАТИ рідко, ТЕЛІПА́ТИ рідко, ТЕРЕБИ́ТИ рідко, ТАРСУВА́ТИ рідко; СТРЯСА́ТИ (сильно). — Док.: трясну́ти, потрясти, трусну́ти, тіпнути, торсону́ти, термосну́ти, телепнути, трі́пнути, теліпну́ти, стрясти́, струси́ти. — Куди ти сунешся на мою голову! — крикнув Лаврін і почав трясти драбину (І. Нечуй-Левицький); Витягли Федора з гузиря, положили на рядно і почали трусити (Панас Мирний); Квітникарки струшували букетами просто перед обличчям жаданих покупців (Ю. Смолич); Плакав Петько, тіпаючи колиску, плакала дитина (С. Васильченко); Чепіга кілька разів заспокійливо потрясав булавою, щоб пригасити розбурхані пристрасті (С. Добровольський); Торсає він воза, аж в мене кістки торохтять (І. Нечуй-Левицький); Вона прокинулася від того, що хтось термосив її за плече (П. Загребельний); — Де гроші? — щосили верескнув драб, телепаючи князем (І. Франко); Бодай тебе, дівчинонько, сім раз дідько тріпав, така нічка темненькая, я до тебе сліпав (коломийка); Обома руками він .. теліпав свойого помічника, як грушу (І. Франко); Почали ми його знову теребити. Аж уже й піт нас проймає (Г. Хоткевич); Вони давай його тарсувати (Словник Б. Грінченка); Калитка осатанів, тіпався, посинів, стрясав дужими кулаками (К. Гордієнко).
ЧИ́СТИТИ (зрізати, знімати шкірку, лушпайку тощо), ОБЧИЩА́ТИ, ОЧИЩА́ТИ (ОЧИ́ЩУВАТИ рідше), ОБЛУ́ПЛЮВАТИ, ТЕРЕБИ́ТИ розм., ОБТЕРІ́БЛЮВАТИ діал.; ОББИРА́ТИ, ОБИРА́ТИ рідше (шкаралупу, лушпиння тощо). — Док.: почи́стити, обчи́стити, очи́стити, облупи́ти, обтереби́ти, обібра́ти. Уляна чистила картоплю, все ще надіючись на допомогу невістки (Григорій Тютюнник); Він не чистив тарані, як Івась, а з цілої кусав шматки, випльовуючи луску з рота (Панас Мирний); "Кумпан" сидів у кухні за столом, покритим картатою цератою, хукаючи на пальці, обчищав з мундирів щойно зварену картоплю (П. Загребельний); Дубковський мовчки вихопив.. гарячу картоплину з миски і почав облуплювати її (Л. Первомайський); Картопля була в лушпинні, її треба було теребити (І. Франко); Фросина мовчить. Оббирає бараболю на завтра (Є. Гуцало).
Словник синонімів української мови