триння

ПО́ТЕРТЬ (подрібнені перев. тертям часточки чогось), ПОТЕРУ́ХА розм., ТРИ́ННЯ розм., ТРИ́НА діал., ПО́ТРУХ діал. Безперервною стрічкою сунулась по жолобу зелена маса качанистої в пащу силосорізки, що з дивовижною швидкістю обертала її на потерть (С. Добровольський); Гнат вийняв засмальцьований блокнотик, розгорнув його, з-поміж листочків посипалися крихти і тютюнова потеруха (Григорій Тютюнник); Сидів (Стефан) весь день у хижі, помагав плести рогіжки: прятав злишнє триння, приносив лепехуваті сніпки (С. Ковалів); Чавкала під копитами в'язка твань, шурхотіла пшенична трина, яку Даша носила від повітки (А. М'ястківський); — Отак розбить копицю! Перем'яти на потрух. Ви її складали!.. (Ю. Мушкетик).

I. ТИ́РСА (дрібні частинки деревини, що осипаються під час різання її пилкою), ТРИ́ННЯ розм., ТРИ́НА діал., ТРАЧИ́ННЯ діал. Завищала пила, вгризлася зубами в дерево, посипалась додолу тирса (Ю. Збанацький); Вони змітали трачиння.., вивозили його й висипували в пащі печей (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. триння — три́ння іменник середнього роду потерть рідко  Орфографічний словник української мови
2. триння — ТРИ́ННЯ, я, с., збірн., розм., рідко. 1. Те саме, що по́терть. Сидів [Стефан] весь день у хижі, помагав плести рогіжки: прятав злишнє триння, приносив липехуваті сніпки (С. Ковалів); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. триння — -я, с., збірн., розм., рідко. 1》 Те саме, що потерть. 2》 Те саме, що тирса (див. тирса I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. триння — ТРИ́ННЯ, я, с., збірн., розм., рідко. 1. Те саме, що по́терть. Сидів [Стефан] весь день у хижі, помагав плести рогіжки: прятав злишнє триння, приносив ли-пехуваті сніпки (Ков., Світ.., 1960, 135); *Образно.  Словник української мови в 11 томах
5. триння — Три́ння, -ня с. соб. отъ трина.  Словник української мови Грінченка