триння

ТРИ́ННЯ, я, с., збірн., розм., рідко.

1. Те саме, що по́терть.

Сидів [Стефан] весь день у хижі, помагав плести рогіжки: прятав злишнє триння, приносив ли-пехуваті сніпки (Ков., Світ.., 1960, 135);

*Образно. Він почаркувався з усіма, не оминув і Левченка, навіть люб’язно щось сказав йому, хоча в думках на триння перемелював цього безбожного латуряку [лобуряку] (Стельмах, І, 1962, 335).

2. Те саме, що ти́рса ( див. ти́рса¹).

Значення в інших словниках

1. триння — три́ння іменник середнього роду потерть рідко  Орфографічний словник української мови
2. триння — ТРИ́ННЯ, я, с., збірн., розм., рідко. 1. Те саме, що по́терть. Сидів [Стефан] весь день у хижі, помагав плести рогіжки: прятав злишнє триння, приносив липехуваті сніпки (С. Ковалів); * Образно.  Словник української мови у 20 томах
3. триння — -я, с., збірн., розм., рідко. 1》 Те саме, що потерть. 2》 Те саме, що тирса (див. тирса I).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. триння — ПО́ТЕРТЬ (подрібнені перев. тертям часточки чогось), ПОТЕРУ́ХА розм., ТРИ́ННЯ розм., ТРИ́НА діал., ПО́ТРУХ діал. Безперервною стрічкою сунулась по жолобу зелена маса качанистої в пащу силосорізки, що з дивовижною швидкістю обертала її на потерть (С.  Словник синонімів української мови
5. триння — Три́ння, -ня с. соб. отъ трина.  Словник української мови Грінченка