триння
ТРИ́ННЯ, я, с., збірн., розм., рідко.
1. Те саме, що по́терть.
Сидів [Стефан] весь день у хижі, помагав плести рогіжки: прятав злишнє триння, приносив липехуваті сніпки (С. Ковалів);
* Образно. Він почаркувався з усіма, не оминув і Левченка, навіть люб'язно щось сказав йому, хоча в думках на триння перемелював цього безбожного латуряку [лобуряку] (М. Стельмах).
2. Те саме, що ти́рса¹.
Словник української мови (СУМ-20)