тьмити

ЗАТЕМНИ́ТИ (зробити щось темним або невидним, прикривши світло), ЗАТЬМИ́ТИ, ЗАТЬМА́РИТИ, ОТЬМА́РИТИ, ПОТЬМА́РИТИ, ОТЕМНИ́ТИ рідко; ПРИТЕМНИ́ТИ, ПРИТЬМА́РИТИ, ПРИТІНИ́ТИ (трохи, не зовсім). — Недок.: зате́мнювати, затемня́ти, тьми́ти, затьма́рювати, отьма́рювати, тьма́рити, темни́ти, отемня́ти, прите́мнювати, притемня́ти, притьма́рювати, приті́нювати, притіня́ти. Не підвів голови він і тоді, коли тінь упала на ту долоню, затемнивши її (Ю. Шовкопляс); Сніг ішов густий і затемнював світло ліхтарень, що слабо миготіли на рогах вулиць (І. Франко); Хто сонце спроможеться ясне затьмити? (М. Зеров); Чорні хмари тривожно копичилися на небі, тьмили стежки й доріжки (Г. Хоткевич); Вигнутий стовп пилу пройшов шляхом, затьмаривши сонце (Ю. Яновський); Голубіє небо, голубіє — Хай же дим не тьмарить далину! (М. Гірник); А хмара, вітрові затримуючи дух, Вгорі зупиниться, потьмарить виднокруг (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. тьмити — тьми́ти дієслово недоконаного виду робити що-небудь темним, затемнювати; закривати собою світло рідко  Орфографічний словник української мови
2. тьмити — ТЬМИ́ТИ, тьмить, недок., що, заст. Робити що-небудь темним, затемнювати; закривати собою світло. Літ тридцять тому ся пустиня вкрита Була скаженим криком бойовим, її орали кінськії копита, Скородили списи, тьмив сонце дим (І.  Словник української мови у 20 томах
3. тьмити — тьмить, недок., перех., заст. Робити що-небудь темним, затемнювати; закривати собою світло.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. тьмити — Тьми́ти, тьмлю, тьмиш, тьмлять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. тьмити — ТЬМИ́ТИ, тьмить, недок., перех., заст. Робити що-небудь темним, затемнювати; закривати собою світло. Літ тридцять тому ся пустиня вкрита Була скаженим криком бойовим, її орали кінськії копита, Скородили списи, тьмив сонце дим (Фр.  Словник української мови в 11 томах
6. тьмити — Тьми́ти, тьмлю, миш гл. Дѣлать темнымъ, мрачить. Желех. Та воно тьмить кругом мов ба на дощ. Волч. у.  Словник української мови Грінченка