тьмити
ТЬМИ́ТИ, тьмить, недок., перех., заст. Робити що-небудь темним, затемнювати; закривати собою світло.
Літ тридцять тому ся пустиня вкрита Була скаженим криком бойовим, її орали кінськії копита, Скородили списи, тьмив сонце дим (Фр., XIII, 1954, 281);
Чорні хмари тривожно копичилися на небі, тьмили стежки й доріжки (Хотк., II, 1966, 102).
Словник української мови (СУМ-11)