упоювати

ПОЇ́ТИ (давати пити кому-небудь), НАПУВА́ТИ, НАПО́ЮВАТИ, УПО́ЮВАТИ (ВПО́ЮВАТИ) (досхочу, перев. міцні напої). — Док.: напоїти, упої́ти (впої́ти). Дівчата поїли нас холодною водою (В. Коротич); Ой у полі при дорозі Дівка жито жала, З рубленої криниченьки Коня напувала (пісня); Дід ходив коло волів, напоював, чесав (В. Стефаник); Герман на радощах упоїв їх пивом (І. Франко). — Пор. спо́ювати.

СПО́ЮВАТИ (навмисне давати багато алкогольного напою), НАПУВА́ТИ, НАПО́ЮВАТИ, ПІДПО́ЮВАТИ, УПО́ЮВАТИ (ВПО́ЮВАТИ), ОБПО́ЮВАТИ. — Док.: спої́ти, напої́ти, підпої́ти, упої́ти (впої́ти), обпої́ти. — Можеш сам пити, але моїх квартирантів не споюй, — сердито метала колючі іскри на Затонова Пилипівна (М. Чабанівський); — Запросимо секретаря з ради повітової, чи трафить по півночі до дверей, як ми його напоїмо (Лесь Мартович); Микола з жінкою старого батька підпоїли й приневолили розписку написати, щоб город од Івана одібрати (Грицько Григоренко).

Значення в інших словниках

1. упоювати — упо́ювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. упоювати — УПО́ЮВАТИ (ВПО́ЮВАТИ), о́юю, о́юєш, недок., УПОЇ́ТИ (ВПОЇ́ТИ), ою́, о́їш, док., кого. 1. Робити кого-небудь п'яним, напоюючи горілкою, вином і т. ін. Герман на радощах упоїв їх пивом (І. Франко); – А я не сп'янів, не думай, що мене впоїш, Судиславе (А.  Словник української мови у 20 томах
3. упоювати — (впоювати), -оюю, -оюєш, недок., упоїти (впоїти), -ою, -оїш, док., перех. 1》 Робити кого-небудь п'яним, напоюючи горілкою, вином і т. ін. 2》 перен. Доводити до стану, схожого на сп'яніння. 3》 рідко. Напувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. упоювати — УПО́ЮВАТИ (ВПО́ЮВАТИ), о́юю, о́юєш, недок., УПОЇ́ТИ (ВПОЇ́ТИ), ою́, о́їш, док., перех. 1. Робити кого-небудь п’яним, напоюючи горілкою, вином і т. ін. Герман на радощах упоїв їх пивом (Фр.  Словник української мови в 11 томах