усміх

У́СМІ́ШКА, У́СМІХ, ПО́СМІШКА, О́СМІШКА рідше, О́СМІХ рідше; ПІВУ́СМІШКА, ПІВУ́СМІХ (ледве помітна, легка). Борис закивав нам головою, засміявся й так і од'їхав од нас із тією щасливою усмішкою (Є. Гуцало); Галя подивилася з усміхом на сонечко (Марко Вовчок); На його обличчі грала лагідна посмішка, а його очі світились співчуттям (О. Досвітній); Шафорст скоса зиркнув услід Морозову. В жмурках ворухнулася осмішка (Я. Баш); Осміх блищав на рожевих устах (І. Нечуй-Левицький); З її півусмішки догадався (Забейко) відразу, що вона вже про все проінформована двірничкою (Ірина Вільде); Півусміх викривив губи Бондаря (С. Журахович).

Значення в інших словниках

1. усміх — у́сміх іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. усміх — див. УСМІШКА.  Словник синонімів Караванського
3. усміх — -у, ч. Те саме, що усмішка 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. усміх — У́СМІХ, у, ч. Те саме, що у́смі́шка 1. Галя подивилася з усміхом на сонечко (Марко Вовчок); Вона прийняла [подарунок], подякувала і усміхнулась.  Словник української мови у 20 томах
5. усміх — У́сміх, -ху; у́сміхи, -хів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. усміх — У́СМІХ, у, ч. Те саме, що у́смі́шка 1. Вона прийняла [подарунок], подякувала і усміхнулась. Василькові здався той усміх дуже ласкавим (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
7. усміх — У́сміх, -ху м. Улыбка. Де той погляд молодецький, де той всміх веселий. МВ. ІІ. 11. Чоловік усміхається.... Чого це в тебе такий дивний усміх? Драг. 76.  Словник української мови Грінченка