усміх
У́СМІХ, у, ч. Те саме, що у́смі́шка 1.
Вона прийняла [подарунок], подякувала і усміхнулась. Василькові здався той усміх дуже ласкавим (Л. Укр., III, 1952, 485);
На якусь мить Неля глянула мені у вічі, і враз її очі спалахнули, на щоках заграв рум’янець, а на устах розцвів усміх — щирий, теплий, привабливий (Збан., Незабутнє, 1953, 16);
Офіцер прикусив губу, стримуючи скептичний усміх (Гончар, Таврія.., 1957, 367).
◊ Криви́й у́сміх див. криви́й;
Пуска́ти (пусти́ти) у́сміх див. пуска́ти.
Словник української мови (СУМ-11)