фартушина

ФАРТУ́Х (предмет одягу у вигляді шматка тканини із зав'язками), НАГРУ́ДНИК рідше, ФАРТУШИ́НА розм., ОПИ́НКА діал., ПОПЕРЕ́ДНИК діал., ПОПЕРЕ́ДНИЦЯ діал., ЗАПА́СКА діал. — А я фартух припережу, Нажну копу ще й полежу (пісня); Такий, як і завжди, батько, бадьорий, шапка на потилицю збита, у ремінному нагруднику (А. Головко); Дарка поклала квача коло відра,.. обсмикнула підтикану фартушину (Леся Українка); Гнали (робітники) долів зеленою улицею за.. вуглярчуком в чорній, як смола, сорочці і в такій же опинці (І. Франко); Сухий, високий на зріст, середнього віку чоловік у білому попереднику і білій шапці на голові проворно вимішував щось у макітерці (Л. Яновська); Олена.. заметушилась, махнула попередницею по лаві: — Сідай, Левку (М. Стельмах); Заголосили жінки, витираючи запасками очі (П. Кочура).

Значення в інших словниках

1. фартушина — фартуши́на іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. фартушина — див. передник; фартух  Словник синонімів Вусика
3. фартушина — ФАРТУШИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що фарту́х 1, 2. Дарка встала й собі, струснула фартушину, перев'язала інакше хустку і подалася геть від Ярини (Леся Українка)...  Словник української мови у 20 томах
4. фартушина — -и, ж., розм. Те саме, що фартух 1), 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. фартушина — ФАРТУШИ́НА, и, ж., розм. Те саме, що фарту́х 1, 2. Дарка встала й собі, струснула фартушину, перев’язала інакше хустку і подалася геть від Ярини (Л. Укр., III, 1952, 740); Чорними руками в голубих пагінцях жил розправляла [мати] фартушину на колінах (Тют.  Словник української мови в 11 томах